Новоборівська гімназія після санації приміщення
2016-2017 навчальний рік
Історичні миттєвості (нам - 60!)
1. 11 листопада 1955 року в селищі Нова Борова відкрита Іршанська початкова школа з російською мовою навчання.
Вона була розміщена в двох класних кімнатах в будинку, де зараз розташований господарський магазин «Майстер» та кафе «Артеміда». У школі було тільки два класи-комплекти, 37 учнів.
Перша завідуюча даної школи і вчителька-класовод Клєвова-Кир’янова Олександра Олексіївна, росіянка, демобілізована із РА, офіцер, з середньою педагогічною освітою, учасник Великої Вітчизняної війни. Проживала тривалий час з двома неповнолітніми дочками тут же, в школі.
Перші вчителі:
Телегіна Ганна Степанівна
Кузьменко Віра Сидорівна
Мельниченко Володимир Мефодійович.
З кожним роком селище розросталось; на новобудови заводів, на Гірничо-збагачувальний комбінат приїжджали нові сім’ї, тому виникла потреба початкову школу реорганізувати на семирічну.
2. Це сталося 1 вересня 1958 року.
Директором Новоборівської семирічки став Мельниченко Володимир Мефодійович, викладач російської мови і літератури (учительський інститут, демобілізований офіцер Родянської армії, учасник Великої Вітчизняної війни).
З 1 вересня 1958 року у школі навчалось 110 учнів, через два роки - 251 учень. Це були паралельні 1-7 класи з російською та українською мовами навчання.
Школа була розміщена спочатку в одному, а потім в двох бувших жилих бараках – холодних і непристосованих кімнатах, де в тісноті розміщувалось 14 класів. Спортзалу, майстерень, бібліотеки, навіть учительської спочатку не було.
Крім місцевих школу відвідували діти з навколишніх сіл - Новий Бобрик, Стаханів, Камінь, Ягодинка, Валки, Турчинка.
Харчувались діти в їдальні ГЗКа, яка була в бараці поряд. За користування бараками та їдальнею школа сплачувала ГЗКу гроші щомісячно 300 крб.
Школа зростала, поповнювались і ряди педагогів. Прибули на роботу юні вчителі Осіпова Н.І., Гутко М.І., Тищенко Р.І. - 1958р.
Згодом сюди прибули вчителі Денисюк Ганна Хомівна, Татуревич Галина Василівна, Зіневич (Корбут) Олена Костянтинівна, Цьоха М.М., Цимбалюк Марія Євдокимівна, Таласкаєв О. , Нєдосєкін Іван Тимофійович, Семеній Василь Микитович.
3. Через два роки, у 1960 році, в зв’язку з введенням Закону про загальну обов’язкову восьмирічну освіту в СРСР, семирічна школа була реорганізована на Новоборівську восьмирічну школу, яка працювала протягом 21 року.
Школа була розміщена в трьох окремих одноповерхових приміщеннях з пічним опаленням, з яких два – барачного типу – холодні, погано пристосовані, з поганим освітленням. У цих приміщеннях навчались 16 класів (350-470 учнів).
Директорами працювали:
Кнутовицька Тамара Олексіївна (перший директор восьмирічної школи),
Колесник Олексій Степанович
Цимбалюк Сергій Федотович
Нечипоренко Віра Григорівна
Перший випуск – 49 чоловік (1961 рік).
Випускники старої, восьмирічної школи завжди згадують з найтеплішими і найщирішими словами вдячності вчителів: Опанасюк Валентину Пилипівну, Денисюк Ганну Хомівну, Лунько Любов Лук’янівну, Васелівську Зару Павлівну (першого в школі Відмінника народної освіти України), Кравченко Ганну Степанівну, Татуревич Галину Василівну, Ткач Лізу Григорівну, Сахневич Віру Яківну, Семенія Василя Микитовича, подружжя Нєдосєкіних Івана Тимофійовича та Марію Павлівну, Годенюк Ганну Матвіївну, Корбут Олену Костянтинівну, Герасимчук Марію Титівну, Євдоченко Ольгу Яківну, Цимбалюк Марію Євдокимівну, Рацюк Марію Михайлівну, Галицьку Галину Миколаївну.
4. Мрії учнів, батьків селища про світлу, гарну, сучасну школу здійснилися 17 вересня 1981 року, коли була здана в експлуатацію типова триповерхова школа з 22-ма класами-кабінетами, актовим і спортивним залами, майстернями, медпунктом, їдальнею, бібліотекою, тиром. Окремо були споруджені оранжерея, котельня, інші підсобні приміщення.
Це стало можливим завдяки старанням та зусиллям начальника Житомирської геологічної експедиції (Міністерство геології України) Лунька Василя Пилиповича. Йому належала ініціатива будівництва нової школи, для здійснення якого він добився виділення Міністерством геології України 1 млн. крб. Будівництво проводилося під його контролем.
Багато зробили для завершення будівництва завод ЗБВ, овочесушильний завод, а також громадськість селища. Загальна вартість школи більше 1,5 млн. крб.
На святі в честь відкриття школи було багато гостей з району, області, Міністерства геології УРСР. Червону стрічку на порозі школи перерізала перша директорка середньої школи Нечипоренко Віра Григорівна. Вона ж вручила символічний ключ від школи учням-першокласникам – Оснадчуку Юрію та Бовкун Тетяні.
На честь відкриття школи при вході встановлено меморіальну плиту з написом.
Перша адміністрація середньої школи №2:
Нечипоренко Віра Григорівна - директор,
Нечипоренко Ніна Іванівна - завуч,
Войцехівська Галина Олександрівна - організатор.
Педколектив – 35 вчителів.
Перший випуск середньої школи № 2 - 31 чоловік (1983р.)
Перша золота медаль була вручена Дицул Еліні, яка закінчила Київський державний Університет (геологічний факультет), нині працює в Києві.
З відкриттям нашої школи з 1вересня 1981р. в селищі почали функціонувати дві середні школи (№ 1 і № 2), в яких щорічно навчалося 1200 -1350 дітей.
З 1991 року діти почали йти до школи з 6 років. Навчатися стали 11 років.
Перехід школи повністю на українську мову відбувся в 1994 р. у зв’язку із прийняттям Закону про державну мову.
5. Новоборівська загальноосвітня школа № 2 І-ІІІ ступенів
У 2001 році розпочався поступовий перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2000 року № 1717.
Перехід передбачав розвантаження учнів протягом кожного навчального року, створення умов для зміцнення здоров'я школярів; оновлення змісту освіти; перехід на компетентнісний підхід до організації навчального процесу.
Директором школи з 1 вересня 2003 року став Одноворченко Олександр Вікторович.
6. Новоборівська гімназія. 16.10.2008 року Новоборівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів була реорганізована у Новоборівську гімназію згідно рішення Володарськ-Волинської районної ради від 17.07.2008р. (Директор Одноворченко О.В.)
З 1 вересня 2010 року директором гімназії стала Нечипоренко Людмила Володимирівна.
Гімназія носить його ім'я
Лунько Василь Пилипович
Дирекція Новоборівської загальноосвітньої школи № 2 І-ІІІ ступенів звернулася до виконкому Новоборівської селищної ради з клопотанням про присвоєння школі імені Лунька Василя Пилиповича, врахувавши його величезний особистий внесок у справу побудови школи. Виконком задовольнив дане клопотання і рішенням № 268 від 17 жовтня 2001 року вирішив присвоїти Новоборівській загальноосвітній школі № 2 І-ІІІ ступенів ім’я Лунька Василя Пилиповича.
Народився Василь Пилипович 1 січня 1928 року в селі Соболівка Коростишівського району Житомирської області. Трудову діяльність розпочав у 1948 році після закінчення Київського геологорозвідувального технікуму техніком-технологом, потім працював старшим геологом у геологічних організаціях на Далекій Півночі.
У 1953-56 роках навчався в Томському політехнічному інституті. Після його закінчення до 1964 року працював старшим геологом Житомирської геологічної експедиції тресту "Київгеологія" Міністерства геології Української РСР. У 1961р. під його керівництвом розвідано та відкрито, а в 1977р. передано промисловості, одне з найбільших в Україні родовищ рідкісних металів (Пержанське родовище, Житомирська область).
З 1973 року - начальник Житомирської геологічної експедиції.
У подальшому за участі В.П.Лунька відкрито поклади розсипного ільменіту, поклади керамічних пегматитів, каоліну, гіпсу, горизонти підземної питної води, які складають надійну базу для подальшого розширення запасів мінеральних ресурсів України. Було впроваджено нові методики польових та лабораторних робіт.
За успіхи в розширенні мінерально-сировинної бази СРСР Лунько В.П. має багато державних нагород:
- значок "Відмінник розвідки надр";
- значок "Відмінник соціалістичного змагання УССР";
- значок "Ударник дев"ятої п"ятирічки";
- диплом та знак "Першовідкривач покладів" ( 1970 рік, за Пержанське родовище);
- медаль "За доблесну працю" (1970 рік, на честь 100-річчя з дня народження В.І.Леніна)
- звання "Заслужений геолог УРСР" (1978р.)
- лауреат Державної премії СРСР (1979р., за відкриття великого родовища корисних копалин).
Робота за кордоном:
01.1977 - 03.1977р. - республіка Сомалі
30.11.1981 - 1986 р.р. - республіка Йємен.
Під керівництвом Лунька В.П. було розвідано та оцінено золоторудне родовище Меден (Йємен), проведено гідрогеологічні роботи, результати яких дозволили уряду республіки Йємен вирішити питання водопостачання в районах Лоудара та Щукри. За цю роботу він був нагороджений Почесною грамотою Посольства республіки Йємен.
Після повернення з-за кордону у 1986 році Лунько В.П. був призначений на посаду начальника методичної партії геолого-економічних досліджень (м.Київ).
За багаторічну роботу та досягнення в галузі геології в 1987 році Лунько Василь Пилипович був нагородженний Почесною грамотою Міністерства геології УРСР та грамотою Українського республіканського комітету профспілки робітників геологорозвідувальних робіт.
З 07.09.1988р. - працював у відділі держконтролю.
З 01.04.1991р. - провідний геолог Західного територіального відділу держгеолконтролю.
З 30.09.1991 р. переведений у Державний комітет геології України, де працював до кінця своїх днів.
25 листопада 1992 року Лунько Василь Пилипович помер. Похований у Києві на кладовищі "Лісове".