9 травня 1945 року назавжди ввійшло в історію як День Перемоги у найбільшій і найкривавішій війні на нашій планеті. Для українців, як і для всіх інших народів, об'єднаних тоді в СРСР, Велика Вітчизняна війна була боротьбою за право на вільне життя, за свою землю, за гідне майбутнє.  Це була справедлива, визвольна війна проти підступного і жорстокого ворога, який виношував плани перетворити на рабів слов'ян та інші народи.
              Територія України стала ареною найзапеклішого збройного протиборства двох могутніх держав. Буквально кожен клаптик її землі переораний бомбами, снарядами, перекопаний солдатськими лопатами, рясно политий кров'ю. Тут відбувалися найжорстокіші битви війни і загинуло чи не найбільше бійців.

В Новоборівській гімназії  4 травня був проведений велопробіг по місцях бойових дій. Його мета - героїко-патріотичне виховання підростаючої молоді, вшанування  подвигу ветеранів у боротьбі за свободу і незалежність нашої Батьківщини, пам’яті полеглих воїнів.  Учасники велопробігу  - учні-волонтери 10-х класів. Заздалегіть був опрацьований маршрут.             

Зранку 4 травня на подвір’ї гімназії зібралися готові до велопробігу  волонтери під керівництвом педагога-організатора Жеревко І.В. та вчителя української мови Фешенко О.В.

Дехто приладнав до своїх велосипедів жовто- блакитні знамена. Їхали неквапливо.

Перша зупинка. Перед в’їздом у с. Шевченкове біля дороги височить ДОТ  (довготривала оборонна точка). Ми оглянули його всередині. На нашому шляху було чотири ДОТи. Оглянувши частково зруйновані конструкції вразила товщина залізобетонної зовнішньої стінки -  до 1,5м.

Ці ДОТи - залишки оборонних споруд, які відносяться до Коростенського укріп району. Ко́ростенський укріпрайо́н – це комплекс фортифікаційних споруд на півночі Житомирській області на рубежі Рудня — Білокоровичі — Осівка — Ємільчине — Білка — Зарубинка — станція Фонтанка. Один з елементів так званої «Лінії Сталіна», побудований в 1932–1939 роках.

Наступна зупинка-  біля братської могили у с. Гацківка, де поховані солдати визволителі. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих, разом поклали квіти.

Незабутні враження від такого заходу надовго залишаться в серцях дітей.

Все далі відходять в історію події Великої Вітчизняної війни. Ідуть роки. Багато забувається в пам’яті, старіють свідки й учасники тих трагічних подій, коли на нашій землі гриміли снаряди й бомби, помирали солдати й мирні люди, руйнувалися міста і села, проливалася кров мільйонів людей. Але ніколи з пам’яті народу не зійдуть імена тих, хто ціною життя , здоров’я, мужністю й героїзмом завоював свободу для наступних поколінь

Дякуємо вам ветерани за наше безхмарне небо. Ви завжди житимете у людській пам’яті!

                                                                                                     Жеревко Ірина Віталіївна,

                                                                                                      педагог-організатор