Прийшла зима. Сніг вкрив землю білою ковдрою. На вулиці зимно, морозно. Люди щонайшвидше намагаються потрапити до своїх теплих осель. Поспішають… Тільки пташина нікуди не поспішає, сидить на гілці, розпушивши своє пір’ячко (так тепліше), мріє. Мріє про весняне тепле сонечко, про ясне блакитне небо… Та весна ще так далеко!

Дуже рідко трапляються люди, малі й дорослі, які не люблять птахів, не милуються їхнім яскравим оперенням, веселою метушнею, дзвінкими, мелодійними  голосами, що іноді цілком слушно називають піснею. Так, це дійсно пісня, що має свою мелодію, певний набір звуків, які складаються в гармонійний порядок, що милує нам слух, примушує радісно забитися серце, особливо ранньої весни, після тривалого зимового сну всієї природи – і рослин, і тварин, і нас, людей, теж.

Птахи взимку бояться не холоду, а голоду. Тих запасів, що були зроблені восени, не вистачає. Тому і гинуть птахи у сильні морози. В наших силах, друзі, врятувати птахів від голодної смерті: розвісити годівнички і всю зиму підгодовувати їх.

Наші пернаті друзі! Учні Новоборівської гімназії  не залишать вас у скрутну хвилину! Навколо гімназії учні початкової ланки вже розвісили багато годівничок і щодень поповнюють їх зернятами, крупами, крихтами хліба. Смачного!!!

Учні 1-А класу (класовод Зайнчуковська М.Ф.)

Учні 2-Б класу ( класовод Панченко Н.Б.)

Учні 4-А класу (класовод Мошківська Г.М.)

Учні 2-А класу ( класовод Шкробот О.Т.)

Від суворої зими та морозу гинуть люди, не витримують навантаження лінії електропередач, виходять з ладу комунікації, школи закриваються на час суворих морозів.   А птахам як? Ох і не просто в цю пору витримати випробування  морозами, нестачею харчів. Допоможіть їм! Кожен, у кого серце, сповнюється жалем до бідолашних зимуючих птахів, зобов'язаний допомогти – підкормити зерном, ягодами, насінням, харчовими відходами.