Свії поетичні таланти учні мають змогу шліфувати на заняттях гуртка "Поетична майстерня". Його роботою керує талановитий вчитель української мови та літератури Фещенко Олена Володимирівна.

    Учениця 5-А класу Власюк Анна ( вчитель Фещенко О.В.) виборола І місце у районному етапі мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка та представляла Хорошевський район на обланому етапі цього конкурсу.   І знову перемога! Вітаємо !

 

Вашій увазі пропонуємо низку віршів талановитих учнів Олени Володимирівни.

Зима голодная прийшла до птаства.                                                                                  Потрібна їжа ім., а не багатство.

Збудуй їм годівнички,                                                                                                                Підсип туди пшенички.

Повісь ще кусень сала,                                                                                                           Вівса насип, хлібця чимало.  

І пташки враз злетяться на поживу,                                                                                 З’їдять твої гостинці і подякують красиво:

Чудовим співом голосним,                                                                                             Цвіріньканням щасливим, заливним.

                                        Луференко Іван, учень 5-А класу

Зима голодна вже прийшла.                                                                                                   Сніг , холоди вона з собою принесла.                                                                                       Друже любий, не лінись!                                                                                                              За роботу ти берись!

Годівнички побудуй,                                                                                                              Гарно пташок нагодуй!       

 Прилетять тудт синички,                                                                                                    Лазарівки та гаїчки,                                                                                                         Горобець, шишкар, вівсянка,                                                                                                Сойка, зяблик , коноплянка.

                                            Кумейко Яна, учениця 5-А класу

 

Порятуймо пташок!

Сніг, мороз прийшли до нас,                                                                                                  Для пташок – голодний час.                                                                                                  Бідні скачуть до порога…                                                                                                       Їм потрібна допомога!

Де пташинці їжу взяти?                                                                                                             Ти, мій друже, можеш дати!                                                                                        Годівнички пороби,                                                                                                               Шматки сала почепи.

Прилетять тоді синички                                                                                                              До твоєї годівнички,                                                                                                                  Ти ж насип іще вівса,                                                                                                         Проса, зернят з гарбуза.

Нумо, друзі, годі спати!                                                                                                         Йдіть пернатих рятувати!                                                                                                      Радо пташки щебетатимуть,                                                                                                 Серце співом звеселятимуть.

                                            Власюк Анна, учениця 5-А класу

Я – маленький, жвавий хлопчик.                                                                                          Кличуть всі мене – горобчик.                                                                                                      Я під стріхою живу,                                                                                                                  Із синичками дружу.

Людям я допомагаю,                                                                                                                  Бо ж садок оберігаю.                                                                                                               Їм  насіння, гусінь, тлю,                                                                                                          Крихти хліба теж люблю.

Вдень збираю я комах.                                                                                                               Я – такий корисний птах!

                                            Власюк Анна, учениця 5-А класу

До моєї годівнички                                                                                                              Прилетіли дві синички.                                                                                                               Їли просо, хлібчик, сало.                                                                                                     Сала пташкам було мало…

Ще насипала пшенички.                                                                                                          Ось горобчик в годівничці.                                                                                                     Хутко дзьобав по зернятку                                                                                                         І носив до себе в хатку.

Тоді сойка прилетіла,                                                                                                                 Вкрасти щось й собі хотіла.                                                                                                 Стуком в шибку насварила,                                                                                                    Та сало хвать – і полетіла.

Стовбур груші чистив дятел,                                                                                               Для комах він неприятель.                                                                                                  Але мій пухнастий кіт                                                                                                               Теж шукав собі обід.

Він до дерева підкрався,                                                                                               Стрибнув – стовбур захитався.                                                                                             Кіт не втримався, злетів.                                                                                                     Дятел „пурх“ – і полетів.

Без обіду кіт лишився,                                                                                                          Але довго не журився.                                                                                                               В хату котика позвала                                                                                                                І смачним нагодувала.

                                           Кучер Вероніка, учениця 8 класу

     Знайомтесь: повзик

Зайди, мій друже в ліс і озернись навколо.                                                                             Краса! Літають радісно пташки на волі,                                                                                Чарує слух чудова пісня солов'я,                                                                                       Тріщить про щось сорока, гукає сова.

Он дятел стука, там не миряться дрозди...                           А ти тихенько ген до клена підійди.                               Дивись: на стовбурі он ледь помітний                           Маленькій птах цвірінька так привітно.

Сіро-блакитна спинка, біле воло                                      Стриба по дереву завжди вниз головою.                  Довгоподібний дзьоб, рябесеньке крило.                          Тільце міцне, сіреньке, мов веретено.

Від дзьоба аж до ока смуга чорна                                                                                     Пташина рухається швидко та проворно.                                                                                А називають пташку поповзень чи повзик,                                                                             В нас на Поліссі кажуть «повзик-смовзик»

Це наш осілий і корисний птах,                                                                                                Живе у скверах, лісопарках та лісах.                                                                                      Свист птаха мелодійний і гучний                                                                                         Уранці чуєш : «Тюй-тюй-тюй», «клий-клий»

Та іноді спів повзика мов крик.                                                                                                   І кажуть люди: «Так свистить візник»                                                                                        На дереві на висоті трьох метрів від землі                                                                            Живе у дятловому чи природному гнізді.

Глиною зі слиною мурує він дупло.                                                                                    Самичка яйця відкладає у гніздо                                                                                            Ще тиждень - два годують разом пташенят,                                                                         За день вишукують до семисот комах!

Допитливий юнак, мабуть, спитати хтів:                                                                                  - Чи має повзик ворогів?                                                                                                          Так, дуже дошкуля йому зозуля,                                                                                         Дітей покрасти здатен яструб чи скопа.

Дупло звалити може вітер, буря                                                                                                Є вороги... А в кого їх нема?                                                                                                       Та, мабуть, найстрашніші все ж пожежі,                                                                           Коли рубають люди ліс, лишають скрізь сміття.

Тому прошу - поводьтесь в лісі обережно,                                                                            Бо потребує охорони пташка ця.

                                            Суворова Дар’я , учениця 7 класу

         Корисна справа

– Чому, синичко, засмутилась?                                                                                                 – Шукала їжу, натомилась.                                                                                               Холодний вітер дме і дме,                                                                                                    Мороз такий колючий, голод жме.

В садку, на яблуньці комашок                                                                                          Знайшла, поїла горопашок.                                                                                                 Щоб хтось з людей повісив сала…                                                                                           Від нього користі чимало.

Сальце дає можливість жити,                                                                                               Голодну зиму пережити.                                                                                                            – А я люблю зерно і хліб,                                                                                                  Гаїчка додала, – оце смачний обід!

– Чому ж ви тут? Летімо з нами! –                                                                              Синичкам горобці сказали.                                                                                                        І зграйкою птахи до школи полетіли                                                                                   Там діти годівнички почепили…

І я там був, і бачив той бенкет.                                                                                       Синиці їли хліб і сало.                                                                                             Горобчикам сподобалось зерно                                                                                              В малечі сало сойка вкрала…

 Щаслива дітвора  за цим                                                                                       Спостерігала у вікно                                                                                                                   - Дивись! Синички! Он горобчик!                                                                                     Байдужих біля мене не було!

                                             Фещенко Олена Володимирівна  вчитель української мови та літератури         Новоборівської гімназії

Важко взимку жити пташкам.